Знайомство


Освіта: вища
Закінчила Криворізький державний педагогічний університет у 2010 р. за спеціальністю історія
Професія: учитель історії та правознавства
Місце роботи: Комунальний заклад Горьківський навчально - виховний комплекс 
Категорія: спеціаліст другої категорії


Моє педагогічне кредо

Любити життя, і цінувати кожну його хвилину, нести радість, у книгах – шукати істину, у людях – мудрість. 


Хвилинка мудрості

Учень ніколи не перевершить учителя, якщо бачить у ньому зразок, а не суперника.
                                      Яків Бєлінський



       Я – педагог і особистість

Як стають педагогами? Для мене це питання почало вирішуватися ще в дитинстві. Спочатку моїми «учнями» були мої подружки. Відчувала: навчати – це моє.
Ішов час. Ми з моїм захопленням росли разом. Потім було педучилище. Але хотілося вибрали шлях професійної передачі і досконалості своїх знань, що виявляють відданість своїй спеціальності, творчість і винахідливість, вкладати у підопічних усе, що поєднується поняттям «душа».
Чому саме історія? Мабуть, тому, що без минулого немає майбутнього, тому що зрозуміти сьогодення і планувати своє майбутнє, будувати майбутнє своєї країни неможливо, якщо не знаєш достаменно, якого ти коріння, що довелося подолати твоїм пращурам, що було для них цінним, святим. Так, предмет важкий, але я не уявляю себе в іншій ролі.
Я з задоволенням відношу себе до цієї дуже соціально необхідної частини людського суспільства – педагог-історик! Тому що це велике щастя – давати  дітям не лише знання, а й учити їх мудрості, патріотизму, любові до своєї землі, поваги до історії свого народу. Хороший учитель обов’язково знаходить місце на уроці для ліричних відступів, намагається знайти відповідь на складні питання, які ставить життя. Моя робота – улюблений спосіб пізнання, творчості, спілкування, самовираження. Мої учні – мої однодумці, що довірили мені частку своєї долі. Всім цим мені потрібно розпорядитися мудро й точно.
Навчання, навчання… нескінченно. Є чи поріг педагогічної зрілості, при досягненні якого вчитися стане необов’язково? Але тоді зупиниться розвиток. Значить навчання завжди. Така умова людської діалектики. А якщо до придбаних досвіду, уміння й знань додати винахідливість і зробити те, що ще ніхто не робив – це вже новаторство й крок до лідерства!
Як же оцінити те, що пізнано, зроблено, вкладено у своїх учнів? Кількістю призів і грамот? Виграними конкурсами? Напевно, і ними теж, але головні критерії для оцінок в іншому. У тім, що дозволило комусь із підопічних стати впевненішим в собі, здоровішим морально, духовно,  що дозволило побачити в житті не тільки своє покликання, але й потребу в більш широкому наборі необхідних знань і вмінь.
Хтось піде далі інших. Хтось із моїх сьогоднішніх учнів у майбутньому у професійній майстерності обжене мене, виявиться ближче до досконалості. У такому випадку моя робота була виконана гідно.
У мене ще порівняно невеликий педагогічний досвід. Але за час роботи у школі в моїй уяві вимальовується такий психологічний портрет учителя: відкритість, доступність, створення для дітей можливостей висловлювати свої думки і почуття; справедливість, довіра до дітей, визнання їх неповторності, гідності; зацікавленість життям учнів, увага до їхніх проблем; здатність бачити поведінку учня його ж очима, відчувати його внутрішній світ; готовність завжди допомогти дітям.
Це те, до чого я прагну. Думаю, у мене все вийде.

Немає коментарів:

Дописати коментар